Лихобабіна Ольга та Білоус Анна Володимирівна - представниці Дніпропетровщини на Всеукраїнському проєкті!
8 лип. 2019
«Єдність у різноманітності. Гуцули» – то не лише назва корисного дієвого проекту. То був чотириденний танцювальний марафон. Зігріті емоційною потребою єднання, ми, учасники, представники різних куточків України, стали художніми засобами вираження спільних думок і різноманітних почуттів. Так кожен відчув себе залученим у найдавніший вид народного танцювального мистецтва - хоровод. Цей жанр, з одного боку, тісно пов’язаний із традиційним обрядовим дійством, сонячним прапрагуцульським культом, але він же протягом 04 - 07 липня 2019 року збагатився сучасною тематикою та образами-персонажами.
Тричі ми заводили хоровод.
Спершу відтворювали весільну архаїку під головуванням провідника Василя Зеленчука та хороводниці Василини – найбільш талановитих і досвідчених виконавців. Ведучі досконало знали хороводний репертуар, основні танцювальні фігури. Вони вибудовували наш хоровод, почергово обираючи до нього танцівників, за правилом виконували пісні, показували танцювальні рухи, створювали композиційні побудови. Ми із задоволенням долучалися, намагаючись не порушити віковічної традиції цього сюжетного танцю. І думка: «Тримати одне одного міцно, аби не нашкодити гуцульському звичаю!».
Удруге хоровод відбувся на Ігреці. Чи то так подіяв прадавній містичний культ обожнювання сил природи, але ми вже самостійно, без провідників відчули гостру потребу танцювально-пісенного єднання. Виконання цього хороводу не було чітко регламентованим із суворим дотриманням старовинних вимог: часу виконання, статевого чи кількісного складу учасників тощо. Не зважаючи на переважно жіночий склад виконавців, під супровід знайомої кожному «Червоної рути», ми затанцювали щось далеке від гуцульського аркану, але за значенням таке ж символічне. Зімкнене коло другого хороводу ніби обряд посвячення. Після участі в ньому кожен із нас ніби отримував право їсти будзь, носити бартку та підперезуватися чересом, тобто ставав потенційним гуцулом. До речі, саме цей єднальний гірський хоровод виявив нашу по духу і змісту єдність з усіма тими світочами, які відвідали Криворівню до нас: Франком, Грушевським, Коцюбинським, Лесею, Вінцензом... І думка: «Тримати одне одного міцно, аби стати ближчими!».
Третій хоровод танцювали останнього дня. Виконання його було найлегшим, бо наші ноги не могли всидіти на місці під живий скрипковий, цимбальний, сопілковий, дримбальний, бубонний інструментальний супровід. Тож хороводили безупинно. І думка: «Не втримати нікому отих юних потічків, які понесуть по Україні знання та враження про здорову, чисту, невтомну й рухливу душу гуцульську»
Ой я гуцул та й ти гуцул, оба-смо гуцули,
Та заграймо на трембітах, би нас гори вчули.
Ой не тото, брате, гуцул, що в горах родивсі,
Але тото, брате, гуцул, що погуцуливсі 
